Залізниця Корковаду
Залізниця Корковаду | |
Зазвичай використовуваний транспортний засіб | Corcovado Rack steam locomotivesd, Corcovado Rack railcars, 2nd generationd, Corcovado Rack railcars, 3rd generationd і Corcovado Rack railcars, 4th generationd |
---|---|
Країна | Бразилія |
Адміністративна одиниця | Ріо-де-Жанейро |
У межах природно-географічного об'єкта | Tijuca National Parkd |
Дата офіційного відкриття | 1884 |
Ширина колії | метрова колія |
Залізничне депо | Q121070234? |
Початкова чи кінцева точка | Cosme Velho train stationd і Q120648408? |
Розташування кінцевого пункту | Cosme Velhod і Корковаду |
Довжина або відстань | 3,824 км |
Тип електрифікації | three-phase AC railway electrificationd |
Стан використання | використовується[d] |
Система зубчатої залізниці | Riggenbach rack systemd |
Офіційний сайт(порт.)(англ.)(ісп.)(фр.) | |
Залізниця Корковаду у Вікісховищі |
Координати: 22°57′06″ пд. ш. 43°12′40″ зх. д. / 22.95170000002777755° пд. ш. 43.21120000002777317° зх. д.
Залізниця Корковаду (порт. Trem do Corcovado) — залізниця зубчастого типу, що веде від підніжжя до вершини гори Корковаду в межах міста Ріо-де-Жанейро. На вершині розташована знаменита статуя Христа-Спасителя.
Лінію було відкрито 9 жовтня 1884 року імператором Педру II. Спочатку потяги використали парову тягу, але в 1910 році дорогу було електрифіковано (уперше у Бразилії). До офіційного відкриття статуї Христа-Спасителя дорогу періодично використовували для підйому частин монумента.
Щорічно залізницею користується понад 600 тисяч чоловік. Серед відомих пасажирів в різний час були папа Пій XII, папа Іоанн Павло II, Альберт Ейнштейн і принцеса Діана.[1]
- Довжина — 3,8 км
- Максимальна висота — 710 м
- Ширина колії — 1000 мм
- Пропускна спроможність — 360 пасажирів за годину
- Час в дорозі — 20 хвилин
Лінія має довжину 3,824 км [2] та чотири станції. Кінцевими пунктами є історична базова станція в Косме-Велью[en] та вершина Корковаду.
Залізниця є зубчастою та має ширину колії 1000 мм з максимальним градієнтом 30%. [3] Це одна з небагатьох діючих залізниць, що використовують трифазну електрику з двома повітряними проводами на 800 V 60 Hz.
Рухомий склад — вагони виготовлені Stadler по індивідуальному замовленню [3] в 2019 році, здатні розвивати максимальну швидкість 25км/год (попередні — максимум 15км/год), що дозволяє піднятися приблизно за 15 хвилин. Під час спуску енергія відновлюється за допомогою рекуперативного гальмування, що призводить до економії 75% загального споживання енергії. [4]
Мережа має три потяги, [2] кожен з яких складається з двох вагонів. [3] Поїздка займає приблизно 15 хвилин і вирушає кожні 20 хвилин, що забезпечує пропускну здатність 540 пасажирів на годину. Через таку обмежену пропускну здатність очікування на вхідній станції може тривати кілька годин. Станом на березень 2021 року лінія працює з 08:00 до 19:00 [5]
- ↑ Estrada de Ferro do Corcovado. 8 жовтня 2006. Архів оригіналу за 8 жовтня 2006. Процитовано 26 березня 2021.
- ↑ а б Novos trens do Corcovado começam a operar na próxima semana. O Globo (pt-BR) . 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
- ↑ а б в Two-part rack-and-pinion multiple unit (PDF). Stadler Rail. Архів [1.pdf оригіналу] (PDF) за 25 березня 2021.
- ↑ Stadler Rail in Brasilien: das Wunder von Rio de Janeiro. Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Trem do Corcovado - General Information. www.tremdocorcovado.rio. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
- Wansbeck C. J. Rio de Janeiro: City of contrasts, quality metro // Tramways & Urban Transit. — March 2005.
- and descendants, retrieved 2 March 2005, 2100 GMT [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
- and descendants, retrieved 2 March 2005, 2100 GMT.
- Офіційний сайт залізниці [Архівовано 11 жовтня 1999 у Wayback Machine.]
- Virtual Pictour with information @ The Rio de Janeiro Photo Guide
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Залізниця Корковаду